Військова форма - Multicam - Клен - Шплиттертарн - Амеба

З приголомшливим завзяттям людство витрачає величезні сили на досягнення деяких результатів, які вже стали легендарними, але так і не булы отриманими. До них відноситься створення вічного двигуна, еліксиру безсмертя, філософського каменю. З деяких пір до них додалася і мрія створення єдиного універсального камуфляжу, який можна виробляти за цілком доступною для будь-якої розвиненої країни вартістю. Однією з найуспішніших спроб можна вважати розробку камуфляжної схеми Multicam.

Що таке насправді камуфляж Multicam?

Злі язики вже давно критикують цей шаблон. Навіщо було витрачати вісім років і величезні гроші на його розробку? А саме такий термін знадобився компанії "Crye Precision". До робіт вона також привертала "U.S. Army Soldier Systems Center ", відомий також під назвою" U.S Army Natick labs ". Роботи велися під девізом програми "Objective Force Warrior" і закінчилися до 2002-го року. Гаразд, залишимо на совісті американців їх хитрі корупційні схеми і звернемося до суті.

Одним з аргументів критики є наступний. Досить взяти форму кольору хакі, вигорілий нерівномірно під жарким сонцем, добряче виваляти її місцями в грязюці і ми отримаємо заношений костюм, який одягали ще англійці в XIX-му столітті, воюючи з індійськими повстанцями. Однак не все так просто. І ось чому.

У промислових масштабах штучно освітлювати плямами бавовняну тканину і бруднити її брудом ніхто не буде. Успіх мультікама полягає в імітації такого ефекту і в тому, що при різному освітленні шаблон по-різному відбиває світло, тобто те зображення, яке бачить спостерігач.

Черговий універсальний камуфляж створити не вдалося. Однак якийсь досить універсальний шаблон вийшов доволі непоганим. Хоча його схема й дещо складна. Просто він працював не на всіх ландшафтах, як позиціонували його розробники. Наприклад, в лісостеповій зоні нашої країни і в умовах Карпатських гір він проявляє свої маскувальні якості на високому рівні.

Кольорове наповнення Multicam містить вельми рідкісне для камуфляжних схем число кольорів, аж сім. Це плавно перетікаючі одна в одну безформні плями з градієнтами кольоровості від зеленого до коричневого. Присутні там і майже білі плями. Від чорного кольору, як неіснуючого в природі в чистому вигляді, розробники відмовилися.

Multicam – один із найпопулярніших маскувальних патернів

Незважаючи на критику, це дійсно так. З ним по популярності може змагатися хіба що Woodland, хоча його властивість темніти при намоканні досить сильно впливає в більшості випадків на його маскувальні якості.

Ідеї ​​мультікама надихають й розробників з інших країн. Наприклад, що з'явився в 2012-му італійський Vegecam дуже схожий з Crye Multicam. А більш відоме його назва – Multiland, ще більше наштовхує на асоціації з американським прототипом.

Мультикам використовують у багатьох країнах. В Україні в нього одягнені деякі військові підрозділи. Використовує його польський спецназ "Грім", російські спецпідрозділи ФСБ "Альфа". На батьківщині цього патерну він використовується Службою міграційного контролю, підрозділами SEAL, Delta Force, MARSOC, Департаментом Внутрішньої Безпеки. Крім того, він широко застосовується в американських компаніях контрактних (найманих) солдат, що діють на територіях інших країн.

До його переваг відноситься також те, що з його допомогою можна відмінно маскувати спорядження, зброю та техніку. У нашій країні він став популярним разом з новим українським камуфляжем ММ-14, й часто купується любителями айрсофта і мисливцями.

Воєнторг «Мілітарка» пропонує вироби в Multicam USA

Саме в оригінальній колірній гамі у нас можна придбати тактичну форму і спорядження. Хоча навіть відомі світові виробники іноді допускають незначні варіації, пов'язані в основному з інтересами мисливців і страйкболістів. Адже ландшафтів існує безліч, а класичний мультикам все ж не є універсальним.

Німці були і залишаються одними з найактивніших розробників нових камуфляжних схем. Причому, ними до початку і під час Другої світової війни був закладений фундамент для багатьох нині використовуваних шаблонів. Однією з вдалих і перспективних знахідок того часу була осколкова схема шпліттертарн. Вона добре виконувала дві основні функції камуфляжу, імітаційну і деформуючу.

Один із перших та вдалих камуфляжів – Splittertarn

Його назва походить від німецького слова Spliter, осколок. Хоча вважається, що першими його так назвали американці після закінчення Другої світової війни. Цікава також ідея його створення, яка прийшла з врахуванням досвіду Першої світової. У ті часи для маскування техніки застосовували плями, намальовані іржаво-коричневою, зеленою і охристо-жовтою фарбами.

У 1931-му році була розроблена маскувальна накидка з бавовняної тканини (брезенту), під якою міг сховатися один солдат або кілька. Нею користувалися і для укриття від дощу. На основу сіро-бежевого кольору наносилися зелені і коричневі плями у вигляді осколків з гострими кутами. Для посилення маскувального ефекту, поверх схеми розташовувалися нерегулярні паралельні пунктирні лінії темно-зеленого кольору. Накидка була двосторонньою, одна зі сторін мала більш світлі відтінки. З початком Другої світової війни накидки отримували всі підрозділи Вермахту і парашутисти СС.

У 1941 році з'явилася нова схема, яку в спеціальній літературі пізніше позначили, як "Splittertarn B". Вона відрізнялася від колишньої тим, що розмір плям став менше. Її використовували для нанесення на кітелі і штани особового складу аж до 1944 року. У 1943 з'явилася ще одна модифікація, "болотна", якою користувалися снайпери і танкісти. Зелений колір став густішим, а бежева основа посвітліла. Відома під назвою "Sumpftarnmuster 43". У 1945 із-за зростаючого застосування приладів нічного бачення в шаблоні з'явилися світлопоглинаючі осколки чорного кольору.

Повоєнні модифікації камуфляжу Splittertarn

Після розвалу Німеччини на дві незалежні держави, західну та східну, розробка нових осколкових схем тривала приблизно в однакових напрямках. Адже "Splittertarn" дійсно забезпечував основні функції хорошого камуфляжу. По імітаційній частині, колірна гамма була підібрана таким чином, що в більшості ландшафтів Європи відмінно зливалася з навколишньою місцевістю.

Із завданням деформування людського силуету осколкові шаблони також добре справлялися. Вони розбивали контур солдата на візуально нічим не пов'язані між собою фрагменти.

ФРН з 1951 року починає застосовувати маскувальну схему Bundesgrenzschutz, BGS. Вона містила чотири кольори і по суті ґрунтувалася на шаблоні "Splittertarn B". Поверх плям у вигляді осколків зеленувато пісочного, оливково-зеленого та коричневого кольорів наносилися темно-зелені штрихи "малюнка дощу". Цей шаблон використовувався аж до 1976 року в трьох варіантах відтінків колірної гами. А для каверів на каски випускався до 2000-го року.

В даний час досить часто зустрічаються комерційні розробки на основі "Splittertarn B", де з поєднаннями кольорів виробники обходяться дуже вільно, орієнтуючись лише на вимоги та побажання мисливців і шанувальників тактичних ігор, страйкболу. Однак "осколковий" принцип в них до сих пір чітко проглядається.

В нашій країні Splittertarn купити пропонує «Мілітарка»

Найцікавіше, що цей шаблон до сих пір підробляють деякі кустарні виробники. Мабуть, це пов'язано з простотою його нанесення на бавовняну тканину. Хоча зустрічаються і підробки в дусі часу, з полікоттону. У таких виробах фарби швидко линяють, іноді змінюючи колір до невпізнання. Уникнути прикрих помилок при покупці можна просто звернувшись в наш магазин. Тут контрафактної продукції не буває.

Є розробки в сфері маскування, які були зроблені давним-давно, але залишаються актуальними досі. Їх не так вже й багато, одиниці. Одним з таких довгожителів є камуфляж Амеба.

Перші маскувальні костюми СРСР і камуфляж Амеба

Історія цього маскувального шаблону почалася ще в 20-і роки минулого століття. Тоді використовувалися легкі марлеві накидки білого кольору, які, звернувши, можна було носити в кишені гімнастерки. До них додавався комплект барвників, щоб за місцем (з урахуванням переважаючого відтінку місцевості) надати накидці відповідне маскувальне забарвлення. Поступати в регулярні війська вони почали з 1925 року.

Однак вони не вирішували повною мірою завдання приховування присутності особового складу на полі бою. Стали виготовляти так звані "мочальні" костюми. Волокна мочали в'язалися в пучки і кріпилися до спеціальних отворів в маскувальному костюмі. Таких елементів було близько двох сотень. Маскування костюм забезпечував на відмінному рівні, так як мав і великий безформний капюшон. Але в цілому його собівартість становила на той час 8 рублів, а комплект гімнастерки з брюками коштував для порівняння всього 1 рубль 50 копійок.

Спроба замінити його більш дешевою й не менш ефективної екіпіровкою виявилася успішною. У другій половині 20-з років з'явився камуфляж амеба. Він коштував в три рази дешевше "мочалки". До того ж, на одягання "мочалки" була потрібна хвилина, а халат накидали за 30 секунд. Але через інертність військової радянської машини він став регулярно поставлятися у війська лише років через десять.

У стрілецькій дивізії пропонувалося мати 40% мочальних костюмів, 50% "амеб" і ще 10% "амеб" виключно для осіннього періоду. Цілком звично для РККА, що така пропорція практично ніколи не дотримувалася.

Камуфляж Амеба, його схема та маскувальні властивості

Цей тип малюнка наносили на маскхалати і на маскувальні костюми, які складалися з широкої сорочки з великим капюшоном і просторих штанів. А перед самим початком Другої світової війни на постачання стали надходити комбінезони. Все це надягалось поверх основного обмундирування. Літня схема представляла собою амебоподібними великі плями зеленого і темно коричневого кольору, що наносяться на світло зелений фон (хакі).

Осінній шаблон складався з темно коричневих і жовто зелених плям, що імітують зів'яле листя. Для ведення бойових дій на кам'янистому ландшафті застосовувалася схема з зеленими і сіро-землистими плямами. А для пустельних місцевостей рекомендувалося використовувати землисті (сірі) і пісочні плями.

Простота забарвлення і дешевизна таких тканин дозволяла випускати їх у величезних кількостях. В якості основи використовувалася бавовняна тканина, рідше – лляна (рогожки вибільних некручені і рогожки лляні).

Практика показала, що камуфляж Амеба здатний відмінно дезорієнтувати спостерігача, розбиваючи силует об'єкта спостереження на окремі фрагменти, візуально не пов'язані між собою. З огляду на те, що тканина з цим шаблоном часто в роки Другої світової війни використовували як основа, на яку наносили інші камуфляжі, в результаті виходили зовсім нові схеми. За різними підрахунками в результаті бійці РККА носили на плечах до трьох десятків різних маскувальних малюнків.

Легендарній камуфляж Амеба можна придбати в «Мілітарці»

І це не дивно. Адже деякі українські виробники продовжують виготовляти в цьому камуфляжному шаблоні точну копію маскувального костюма часів Другої світової війни, який давно вже в народі прозвали амебою.

Костюм з дуже просторим капюшоном має каплеподібну форму. Він швидко накидається на легкий літній одяг або просто на голе тіло (білизну). Великим успіхом він користується в середовищі мисливців, реконструкторів та деяких шанувальників ейрсофта.