У військовому гардеробі не так вже й багато речей, які за сотні років використання, практично не змінилися і продовжують залишатися потрібними й актуальними. Одна з них – тулуп, який був введений у зимове спорядження військовослужбовців ще у XVIII-му столітті. Він зберіг до наших днів властиві тільки йому риси, незважаючи на появу нових інноваційних матеріалів та технологій. До сих пір цей одяг залишається найстійкішим до лютих зимових морозів та вітрів.
Тулуп в історії армійської форми
Вперше бекеша згадується за часів польського короля Стефана Баторія. Його сподвижник, Каспар Бекеша, аристократ із Трансільванії, носив сюртук оригінального угорського крою, який в ті часи був дивиною в Польщі. Ось і прозвали поляки настільки дивний для них одяг «bekiezka». Назва для теплого, на хутрі, кожуха з бічної застібкою та високим каракулевим коміром прижилася та використовується понині. Поступово цей вид одягу проникав на територію тогочасного Московського царства. Однак під час Лівонської війни при Івані Грозному, коли Русь втратила весь свій вплив на землях сучасної Прибалтики, такий тулуп вважався атрибутом польської культури та м'яко кажучи не сприймався. Його носіння заборонялося з політичних міркувань, а власників (баламутів) суворо переслідували і карали.
Лише років 150 потому кожух на хвилі європеїзації, піднятою Петром I, стає досить поширеним видом теплого одягу російського боярина. В ті часи фасони могли сильно відрізнятися. У імперській армії бекеша прижилася спочатку в кавалерійських частинах, а потім і в інших родах військ. Хоча спочатку вони і вважалися нестатутними.
З 1931-го року тулуп і бекеша офіційно вводяться в РККА для несення вартової служби. А в наші дні їх до цього часу шиють відповідно до ДСТу 1973 го року.
Тулуп і бекеша, в чому різниця?
І тулуп, і бекеша – це різновид теплого одягу, який відноситься до розряду нагольного. Тобто вони зшиваються шкірою назовні, а хутром всередину. Шви зовнішні. Серед цивільних людей їх частіше називають – дублянками. Призначені вони для носіння поверх іншої теплого одягу, тому виготовляються просторими. А головні відмінності в крої.
Кожух зшивається з прямих деталей. Це – досить довгі поли, рукава, спина, комір. Застібка зазвичай складається з двох гудзиків. Для рукавів використовується овчина з довжиною ворсу 40 мм (в розправленому стані), для виготовлення інших деталей йде ворс в 60 мм.
Бекеша ж має дві чіткі зони – так звану спідницю та ліф. Перша деталь зшивається з цільних шматків овчини, а ззаду обладнується розрізом. Ліф - кроїться з двох нагрудників, двох боків та спинки. Ворс коротше, ніж у кожуха, 25 мм в рукавах, а на інших ділянках – не менш за 40 мм. Іноді бекеша зовні обшивається тканиною. Поділ, рукава і борти одягу підшиваються окантовкою.
Чи потрібні сьогодні тулуп чи бекеша
Безумовно може скластися враження навіщо потрібен такий архаїчний одяг, коли ринок спорядження насичений багатофункціональними, теплими речами. В радянській армії тулуп використовувався для несення вартової служби, де потрібно було знаходитися під відкритим небом в самий лютий мороз. Сьогодні, він може стати справжньою знахідкою для любителів підльодного лову, коли доводиться сидіти над лунками по декілька годин в холодну погоду.
Також тулуп чи бекеша – одяг для історичних реконструкторів, що відтворюють певні підрозділи минулих часів.
Купити той чи інший варіант зимового одягу можна в магазинах «Мілітарка» або ж замовити їх на однойменному сайті. В останньому випадку можлива доставка в регіони країни вибраною кур’єрською службою.